Постановка проблеми. Станом на сьогодні Україна зіткнулася із величезним викликом – широкомасштабним вторгненням росії проти всього українського суспільства. Усі соціальні сфери зазнали значних складнощів, у тому числі і система охорони здоров’я України. Лише за даними Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ), станом на 4 травня 2022 року російськими окупантами було пошкоджено 400 закладів охорони здоров’я, із них 40 медичних закладів зруйновано вщент, 3 аптечні склади зазнали значних ушкоджень через обстріли, до війни працювали 22,7 тис. аптек, наразі – 10,5 тис., тобто близько 50% [1]. Відтак, розгалужена система суб’єктів у сфері охорони здоров’я, у тому числі у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів (далі – ЛЗ) зіткнулися із дефіцитом певних видів ЛЗ у ланцюзі медикаментозного забезпечення через втрату безперебійного доступу населення до необхідної медичної допомоги та послуг в умовах воєнного стану.
