Кризові реалії сучасного світового порядку, які продовжують загострюватися у зв’язку із триваючою російсько-українською війною та військовими конфліктами на Близькому Сході, посиленням невизначеності щодо перспектив подальшого розвитку техногенної цивілізації, зростанням соціальних та природних катаклізмів тощо, вимагають від сучасної соціогуманітарної доктрини переосмислення окремих парадигм сучасного соціокультурного розвитку. У повній мірі це стосується і сучасної системи прав і свобод людини, складові якої вимагають розробки нових підходів до визначення сутності та природи окремих прав людини, їх змістовних характеристик, а також тенденцій та перспектив їх розвитку. При цьому однією з таких складових є, безумовно, право людини на мир, яке виступає необхідною передумовою забезпечення та захисту всіх інших фундаментальних прав і свобод людини, зокрема, права на життя, здоров’я, особисту недоторканість, працю, власність, достатній життєвий рівень, свободу пересування тощо.
