Походження низки ідей нового урбанізму та сталого розвитку бере початок у містобудівних ідеях кінця ХIХ - початку ХХ століть, які уявляють місто чи інше поселення по-новому: в особливий спосіб розплановане, облаштоване і забудоване. Популяризація ідей Ебенезера Говарда призвела до того, що проєкти поселень для робітників і службовців при промисловому підприємстві (або без нього) з громадським центром і мережею культурних, просвітницьких, дитячих, лікувальних та обслуговувальних закладів, створені у вигляді цілісно спланованого селища, починають називатися містами-садами. Починаючи з 1904 р. і до 1924 р. в околицях Харкова виникають більше десятка селищ службовців Південної залізниці: Високий, Південний, Зелений гай, Джерело і Липовий Гай. Усі вони, спочатку засновані як громадська організація селище-сад, мали єдине планування, високий ступінь благоустрою територій і відповідали новим санітарним вимогам [1].
