На початку XVII століття у Європі існувало дві основні моделі військових формацій: іспанська (терції) та нідерландська (згодом – шведська). Терція, запроваджена 1536 року Карлом V (1500-1558) була основною тактичною одиницею практично всіх європейських армій кінця XVI - другої половини XVII століття, проте найбільш досконало була реалізована в іспансьій армії [4]. На полі бою терція зазвичай розташовувалася у три лінії в шаховому порядку: дві баталії попереду та позаду і одна найбільша посередині. У кожній баталії у перших шеренгах знаходилися аркебузири (згодом мушкетери), які оточували баталію і дозволяли вести безперервний вогонь по противнику. При наступі та відступі аркебузири шикувалися у 10 шеренг та вели вогонь по принципу «караколе» - перша шеренга робила залп, після чого попередня шеренга ділилася наполовину та з обох боків заміняла першу. При зближенні з противником чи загрози з боку ворожої кавалерії аркебузири і мушкетери відступали всередину порядку пікінерів, проти яких кіннота була безсилою. Варто також пам’ятати, що структура і тактика терцій не була сталою протягом всього часу, а змінювалася як в залежності від характеру бойових дій, так і з розвитком технологій і нових тактичних прийомів.