Забезпечення належної ефективності діяльності підприємств в умовах конкурентного середовища функціонування потребує перманентного розвитку суб’єктів господарювання [1, 2], що, серед іншого, викликає необхідність формування потенціалу економічного розвитку компаній [3–6] та провадження ними інвестиційно-інноваційної діяльності [7–10], зокрема здійснення технологічного оновлення [11–16] та реалізації ресурсозберігаючих програм і проєктів [17–22]. Однак необхідною є попередня розробка підприємствами стратегій свого економічного розвитку [23–26], зокрема енергозберігаючого розвитку. При цьому важливо оцінити рівень бар’єрів на шляху до такого розвитку. Таке оцінювання, своєю чергою, повинно базуватися на визначенні головних чинників, які гальмують процес енергозберігаючих технологічних змін на підприємствах.