Позитивні зобов’язання держави стосовно внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах збройного конфлікту є важливим елементом забезпечення соціальної стабільності, реалізації конституційних прав і гарантій, а також утвердження принципів верховенства права. Відповідно до міжнародних стандартів, держава має брати на себе активну роль у захисті прав ВПО, створюючи умови для забезпечення житла, працевлаштування, доступу до освіти, охорони здоров’я та соціального страхування. В умовах збройного конфлікту, коли ресурси обмежені, а суспільство перебуває в кризовому стані, виконання цих зобов’язань є критично важливим як для підтримання соціального балансу, так і для забезпечення основоположних прав людини [1, с.11-12].