Міжнародні договори є одним з основних інструментів у забезпеченні та захисті прав людини (далі ЗПЛ) на глобальному рівні. Вони створюють нормативну базу для взаємодії держав та визначають стандарти поводження з людьми, незалежно від їхнього громадянства чи місця проживання. Міжнародні договори не лише охоплюють широке коло правових питань, але й створюють механізми контролю за їх виконанням, що сприяє прозорості та підзвітності держав. Після Другої світової війни було укладено численні міжнародні угоди, які мали на меті утвердження універсальних прав і свобод. Особливу увагу заслуговують також регіональні угоди, як-от Європейська конвенція з прав людини, що відіграють ключову роль у конкретних частинах світу. Ці договори встановлюють обов'язки держав перед міжнародною спільнотою щодо захисту людської гідності, справедливості та рівності. Тому аналіз їхньої ролі є надзвичайно важливим для розуміння сучасної системи ЗПЛ та її розвитку в умовах глобалізації.