Виставкова діяльність є ключовим елементом у розвитку сучасного мистецтва та культурної дипломатії. Венеціанське бієнале, засноване 1895 р., стало моделлю для подібних мистецьких подій по всьому світу та найстарішою виставкою сучасного мистецтва, що існує дотепер. Увагу в науковому дискурсі привертає вплив Бієнале на формування національних павільйонів та презентацію національних мистецьких шкіл. Доволі детально досліджено історію створення перших національних павільйонів та їхню архітектуру [3]. Наукові розвідки присвячені механізмам відбору художників, формуванню кураторських концепцій, архітектурі виставкових просторів [4]. У дослідженні Бієнале науковці акцентували на вивченні формування артринку [5], впливу на розвиток кураторських практик та еволюції музейної справи загалом [4].
