У 1904 році світ побачив статтю британського вченого Гелфорда Джона Маккіндера, що мала назву «Географічна вісь історії», у якій автор висвітлив геополітичну теорію «Серцевинної землі», володіння якої ознаменувало володіння світом. Особливою ця територія була завдяки вдалому розташуванню на перетині двох, як йшлося в праці, «островів» – Європи й Азії, а роль «гартленда» між ними ось уже більш ніж століття виконують Східна Європа та Центральна Азія. На подобі того як Німецька імперія на початку
ХХ століття спільно з Австро-Угорською імперією прокладала через Балканський півострів залізницю, втілюючи концепцію колонізації Сходу (Drang nach Osten), так і Китай вбачає в Сербії стратегічного партнера у виконанні ініціативи «Один пояс – один шлях» (далі BRI – Belt and Road Initiative), що відкриває КНР шлях на Захід [1 c.76].