Педагогічний досвід і результати науково-педагогічних досліджень засвідчують важливість залучення різних стейкхолдерів у освітній процес вищої освіти. Підкреслюючи їх важливість дослідники І. Андрощук та І. Андрощук зазначили, що ефективність освітнього процесу залежить від взаємодії навчального закладу зі стейкхолдерами з врахуванням інтересів усіх зацікавлених осіб та його здатності до учасників освітнього середовища [1].
Г. Піскурська у статті «Стейкхолдерський підхід у забезпеченні якості вищої освіти» проаналізувала походження поняття «стейкхолдер», яке вперше було застосовано у 1963 році дослівниками Стюартом, Н. Адленом і М. Дошером у значенні «законний претендент на що-небудь, що має цінність», далі у 1984 році В. Фримен відобразив в своїй монографії «Стратегічний менеджмент: стейкхолдерський підхід» теорію стейкхолдерів, а дане поняття трактує як особу чи компанію, що інвестує в бізнес та володіє його частиною
