Інституційний механізм є ключовим для впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Відповідно до статті 217 Договору про функціонування Європейського Союзу 2007 року, ЄС має право укладати асоціації з однією або декількома третіми країнами або міжнародними організаціями. Такі угоди передбачають встановлення взаємних прав і обов’язків, проведення спільних дій і запровадження особливих процедур. Окремо вказується, що асоціативні угоди мають формувати спеціальні механізми для спільної роботи. Це підкреслює, що кожна асоціація повинна мати хоча б мінімальну інституційну структуру, аналогічно до інститутів, створених в рамках торговельних угод. В рамках асоціацій засновуються органи, які допомагають сприяти прийняттю спільних рішень асоційованими з ЄС країнами, що є важливим для ефективного управління асоціацією. Рішення, прийняті цими органами, спрямовані на їх реалізацію та підтримку подальшого розвитку угоди. Таким чином, формується інституційний механізм, який об’єднує органи співпраці, надаючи їм повноваження для спільної реалізації задач угоди і досягнення встановлених цілей [1, c. 203].