Найголовніша мета держави - захист і реалізація прав та законних інтересів власних громадян. Для населення, зокрема працюючого, велике значення зазвичай має гарантування їхніх соціально-економічних прав. Прикладом останніх, відповідно до міжнародних договорів та українського законодавства, є право на страйк. Це достатньо непросте суспільне явище сприяє виникненню чимало питань не лише серед науковців, але і в правозастосовній практиці. Відтак проблеми щодо його впровадження потребують вивчення та аналізу національного законодавства, рішень Європейського Суду з прав людини та перспективи її впровадження в процесі вирішення спірних питань. [1]