У сучасному машинобудуванні, зокрема у виробництві деталей, критичне значення має забезпечення високої якості профілю різання тонколистових заготовок. Дефекти різальної поверхні (задирки, тріщини) прямо впливають на подальшу технологічність, спричиняючи передчасне зношування дорогого формотворчого оснащення та знижуючи якість фінального виробу. Традиційні емпіричні методи визначення оптимальних технологічних параметрів (зокрема, зазору) є тривалими та економічно невигідними.