Становлення пресвітеріанства в Англії XVI–XVII ст. становить унікальний історичний феномен у контексті європейської конфесіоналізації раннього Нового часу. Якщо континентальна модель конфесіоналізації передбачала тісну співпрацю між світською владою та релігійними реформаторами згідно з принципом cuius regio, eius religio, то англійський досвід демонструє принципово іншу траєкторію.