У статті досліджується проблема правового захисту добросовісних орендарів невитребуваних земельних часток (паїв) в умовах переходу таких земель у комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ). Виявлено системну правову колізію між статусом орендаря як інвестора, що вклав кошти у поліпшення землі, та відсутністю у нього гарантій довгострокового землекористування. На основі порівняльно-правового аналізу досвіду Франції та Німеччини обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення механізмів захисту інвестицій орендаря та переважного права на поновлення договору оренди.
