Результативність становлення й розвитку людини через власну діяльність пов'язана з зовнішніми об’єктивними умовами та суб’єктивною сферою. Саме в знаходженні точки рівноваги між ними отримується необхідний результат, тобто коли випуск продукції підкріплюється потребою в ній, а в економіці до цього додається ще складова прибутку, яка органічно все ж залежить від купівельної спроможності ринкових суб’єктів. Гармонізація й визначення оптимального балансу у суб’єктивній сфері потреб, інтересів, стимулів, мотивів пов’язується із специфікою першочерговості (зародкового імпульсу) функції спонукання людини до дії й конкретизації прикладених зусиль. У цьому переплетінні суб’єктивних ознак мотив відіграє важливу роль, оскільки через нього відображається реальна спрямованість суб’єкта в майбутнє, зокрема, його потяг до формування ближчого та віддаленого життєвого простору, а значить через мотив демонструється його внутрішня зрілість та й окреслюється прагнення чогось досягнути в розвитковій системі.
