Активні та пасивні методи автентифікації – це два різних способи перевірки ідентичності особи. Активні методи автентифікації вимагають, щоб користувач активно надавав інформацію або виконував дії для підтвердження своєї ідентичності. Це може включати такі методи, як введення пароля або PIN-коду, надання скану відбитку пальця чи склери ока, або відповіді на питання з безпеки. Пасивні методи автентифікації, з іншого боку, не вимагають від користувача активних дій або дії з його сторони. Ці методи, як правило, полягають у моніторингу поведінки або фізичних характеристик користувача для перевірки його ідентичності. Наприклад, система може використовувати такі біометричні дані, як розпізнавання обличчя або ритм набору тексту, щоб безперервно перевіряти ідентичність користувача під час використання пристрою або програми. Пасивні методи автентифікації часто використовуються в ситуаціях, де зручність є пріоритетом, наприклад, для розблокування смартфона або доступу до часто використовуваної програми. Основна різниця між активними та пасивними методами автентифікації полягає у рівні взаємодії користувача. Активна автентифікація вимагає від користувача вжиття дій, тоді як пасивна автентифікація працює в фоновому режимі, без необхідності в конкретних діях з боку користувача. Обидва методи мають свої переваги та недоліки, і вибір відповідного методу залежить від конкретної ситуації використання та вимог щодо безпеки.