Складність та невизначеність проблеми цифровізації економіки через інноваційний розвиток промислових підприємств породили цілу низку концепцій, кожна з яких фокусується на дослідженні окремого аспекту проблеми, але не передбачає її системного сприйняття та подолання [1]. Найбільш адекватним способом вирішення цього завдання є концептуалізація аналізованого явища на засадах системного підходу, оскільки інноваційна діяльність промислових підприємств є особливою формою економічної активності суб’єктів господарювання, різні зрізи якої дають змогу виявити та дослідити всю сукупність елементів і зв’язків між учасниками процесу діджиталізації. Дослідження інноваційної діяльності промислових підприємств як ключових акторів процесу цифровізації передбачає визначення їх ролі та місця в розвитку національної економіки, що вимагає розглядати їх, з одного боку, як агентів цифрової економіки, що визначають основні тенденції її розвитку на основі виконання ними функцій комісіонера розробника, виробника, експерта, споживача та промоутера цифрових технологій, а з іншого - як об'єкти цифрової економіки, на інноваційну діяльність яких впливають цифрові технології, забезпечуючи високий рівень продуктивності, ефективності та якості всіх виконуваних бізнес-процесів.