Поширеність несприятливого досвіду дитинства та його наслідки для подальшого життя дітей досліджувались багатьма науковцями, які змогли виділити основні нейропсихологічні та психічні наслідки негативного стресового впливу на загальний розвиток дітей різної вікової категорії. Підтверджено, що внаслідок стресових факторів розвиток архітектури мозку та інших систем органів дитини може бути порушений, що призведе до підвищення ризику захворювань, пов’язаних зі стресом, а також когнітивних порушень протягом усього життя. Зокрема, дослідження показали, що люди, які зазнали психотравмуючої події в дитинстві, частіше мають зменшений обсяг гіпокампу, що є центральним мозковим утворенням відповідальним за консолідацію пам’яті [1] і зменшений обсяг в ділянці орбітальної лобової кори, який відповідає за емоції та регуляцію соціальної взаємодії [2].
