Вступ. Пігментний віллонодулярний синовіт (ПВНС) виділили як самостійну нозологічну форму в 1941 році H. Jaffe та співавтори, які і запропонували даний термін. В основі цього маловивченого захворювання лежить специфічне ураження синовіальних оболонок суглоба, сухожилкових піхв та слизових сумок. Морфологічна картина поліморфна – спостерігається різноманіття клітин гістіоцитарного і фібробластичного типу, макрофаги, клітини лімфоїдного ряду, гігантські багатоядерні і пінисті клітини. До сьогодення немає єдиної точки зору про походження захворювання, а всі існуючі гіпотези не знайшли достатнього підтвердження. Протягом багатьох років домінувала думка щодо запального ґенезу, проте останнім часом збільшується число авторів, які вважають ПВНС пухлиноподібним захворюванням, що знайшло відображення і в гістологічній класифікації ВООЗ (Женева, 1974). При пігментному віллонодулярному синовіті, зазвичай, уражається один суглоб, але також описані і випадки множинного ураження суглобів. Однією із самих частих локалізацій є колінний суглоб, на його долю припадає до 80% всіх випадків захворювання. В залежності від поширеності процесу розрізняють дві форми захворювання – локальну та дифузну, що характеризується ураженням всієї чи значної частини синовіальної оболонки суглоба, сухожильної піхви чи слизової бурси з можливою інвазією в кісткову тканину і утворенням вогнищ деструкції. При локальній формі захворювання методом вибору є операція – часткова синовкапсулектомія. Лікування дифузної форми викликають значні труднощі. При дифузній формі пігментного віллонодулярного синовіту післяопераційні рецидиви при використовуваних методах хірургічного втручання спостерігаються в 33-46% випадків [Johansson J. E.]. Повторні, нерідко не однократні, операції пов’язані з великим радикалізмом і, як наслідок, ризиком виникнення функціональних ускладнень. При повторних рецидивах описані випадки ампутації кінцівки. F. Jones та співавтори повідомляють про ампутації кінцівки після 6 операцій з приводу рецидивів ПВНС [1, 2, 3].
