Сорт, як засіб виробництва, повинен поєднувати в генотипі максимальну кількість ознак і властивостей, що сприяють отриманню високого рівня врожайності відповідної якості. Сорт може бути стабільним за однією ознакою і нестабільним за іншою. Основне практичне значення має стабільність урожайності, яка є відправною точкою для аналізу стабільності комплексу ознак [1, 2].
