У другій пол. XVIII ст. у Габсбурзькій монархії тривав кодифікаційний процес з уніфікації права багатонаціональної держави [1]. У ході переробки Проєкту Терезіанського кодексу 1766 р. імператор Йосиф II висунув вимогу розширити його, доповнивши новими розділами, котрі чіткіше б регламентували усі сфери цивільно-правових відносин [2], а саме розділами про права подружжя, відносини між батьками та дітьми, про право опіки [3]. Відтак, був виданий Патент про шлюб (Ehepatent) від 16 січня 1783 р. (JGS 117/1783) [4], який врегульовував шлюбно-сімейні правовідносини. Його автором, як і творцем концепції нового шлюбного права Габсбурзької монархії в цілому, був очільник Законотворчої комісії (Gesetzgebungs kommission) Йоганн Бернгард Гортен [5], який уклав також Йозефінський кодекс 1787 р.