В часи, коли на горизонті гуркотить ніби то грім, але він не має нічого спільного із природним явищем – грозою, коли небо стає небезпечним та несе смерть, людська свідомість потребує бодай якоїсь впевненості та захисту, а ще – відчуття сенсу буття. Хто може це дати? Можливо – сам Бог, або його посередник – священик. На війні священиків називають капеланами, і місія їх – особлива.