Майже аксіомою є вираз, що життя та «щастя пов’язано з чуттєвістю» й здається це підтверджує більшість сучасних індивідів, які живуть виключно чуттєвістю (секс, задоволення від різних подразників, тощо). Людство завжди культивувало життя через цінність щастя й «щасливий той, хто робить щасливими інших» (К. Маркс). Справжнє життя – це життя буття-поза-собою, буття-в-русі, занурення себе та розчинення себе в Іншому. Людина, на переконання Ж. Бодрійяра живе завдяки енергії, яку вона отримує у інших індивідів, стосовно яких відчуває певну гаму відчуттів та емоцій [1]. Однак, серед науковців в останні роки все частіше звучить занепокоєність щодо зростання кількості осіб, які демонструють байдужість і відсутність переживань та емоцій щодо того, що відбувається навколо них або тих ситуацій, в які вони включаються. Причин цьому явищу можна назвати декілька. Але ми зупинимось на одній, яку саме озвучують філософи починаючи з ХVІІІ ст.: раніше були люди, а в даний час є щось, що втратило людську оболонку й представляє собою машину та набір певних складових, серед яких відсутній емоційно-чуттєвий компонент відчуття людиною власного життя.