Авторка поточної роботи неодноразово у своїх дослідженнях запевняла про надважливість розуміння того, що саме громадянське суспільство виступає сполучною ланкою в процесах ефективної державної управлінської діяльності її органів. Дослідниця переконувала, що без інститутів громадянського суспільства державну політику практично у будь-якій сфері, яка напряму стосується повноцінного функціонування цього суспільства, сьогодні уявити вкрай складно, навіть неможливо. На її погляд, це, якщо не найпростіший (як не брати до уваги певну наявну різноманітність нюансів щодо його «простоти»), то принаймні найпереконливіший у своїй ефективності механізм для ініціювання й реалізації прозорості державних процесів [1].