Авторкою поточної праці вже висловлювалася тверда переконаність, що процес творення новітньої політико-ідеологічної реальності зможе чимшвидше реалізуватися після оновлення відповідного законодавства, котре не тільки оформить державну політику зі збереження й популяризації національно-культурної пам’яті та задасть легітимну рамку цьому процесу, але й забезпечить подальше творення соборної Незалежної України з абсолютно українською ідентичністю. Тому наше завдання зробити все, аби справжні цінності суспільства почали пробиватись крізь запону фальшивих ідей, чужинницької ідеологічної гегемонії, пишного славослів’я на честь виплеканих непотрібною для вже суверенної Незалежної України доктриною, героїв та їхніх подвигів. І ці міркування лише посилилися [1].