Вступ. Сучасна Україна невпинно інтегрує до Європейської спільноти. Це призводить до швидкого розвитку політичних зв'язків з іншими країнами та розширення державно-правових зв'язків на міжнародній арені. Оскільки Україна поступово виходить на міжнародний рівень, збільшується й необхідність володіння іноземною мовою для забезпечення ефективного спілкування між представниками різних культур. Це призводить до збільшення попиту на висококваліфікованих фахівців у галузі перекладу, включаючи і юридичну сферу. Особливо важливою стає юридична термінологія, яка відображає наукове усвідомлення та об'єднання теоретичних знань і практичного досвіду застосування міжмовних еквівалентів. Переклад юридичних текстів стає спеціалізованою цариною для фахівців-філологів, оскільки вимагає лаконічності та чіткості, щоб уникнути будь-яких непорозумінь. Також слід відзначити, що велика увага до мови права та юридичних термінів свідчить про розвиток правової держави, нації і її правосвідомості на національному, державному та культурному рівнях. Така зовнішньополітична правова ситуація призводить до проблем у перекладі юридичних нормативно-правових актів через постійні зміни у професійній лексиці, а також динамічні зміни в національній юридичній термінології, яка розвивається паралельно зі суспільними змінами. З огляду на відмінності у правовій системі України та англомовних країн, переклад юридичної термінології стає однією з найскладніших задач у лінгвістиці та перекладознавстві. Таким чином, проблема перекладу англійської юридичної літератури, зокрема, є важливою у зв'язку із сучасними державними та суспільними процесами, вимагає уважного дослідження та пошуку шляхів досягнення еквівалентності перекладу в галузі права.