Є беззаперечним теза про те що правосвідомість «бере участь» у визначенні необхідності регулювання тих чи інших соціальних процесів, суспільних відносин правом, у визначенні кола прав і обовʼязків учасників правовідносин, у виборі способу правового регулювання та виступає ідейним джерелом права, правосвідомість здійснює властиву їй нормативно-прогностичну функцію.
