Звертаючись до одного з найбільш резонансних творів кінця XX ст. “Велика шахівниця” (оригінальна назва – “The Grand Chessboardі”) Збіґнєва Бжезінського [1], можна дійти висновку, що вагоме місце у формуванні світового порядку як у 1997 році, так і нині належить Україні. Автор проаналізував стратегічні перспективи і політичні дилеми великої кількості країн Євразії і показав, що Україна є новим та важливим простором на євразійській шахівниці. Також Збіґнєв Бжезінський стверджує, що наша держава – це геополітичний опорний пункт Західної цивілізації, і без України Російська Федерація (далі – РФ) втрачає статус євразійської імперії. Проте якщо Москва здобуде контроль над Україною з її населенням, величезними ресурсами і виходом до Чорного моря, РФ автоматично матиме необхідні засоби, щоб стати могутньою імперською державою, яка охоплюватиме Європу й Азію. На нашу думку, політичне самовизначення українського народу
у 2013–2014 роках, його боротьба за національну свободу та можливість втрати України приголомшили воєнно-політичне керівництво РФ і змусило визначити завдання її Генеральному штабу з реалізації тези Карла фон Клаузевіца про те, що війна є продовженням політики.
