Фагоцитоз визначається поглинанням клітинами частинок що призводить до інвагінації плазматичної мембрани з наступним утворенням фагосом. Приклади частинок, які проковтують фагоцити, включають мертві клітини (апоптозні тіла), патогени та інертні кульки [1]. Поглинання мертвих клітин призводить до перетравлення та очищення власних і небажаних клітин, що має вирішальне значення для підтримки гомеостазу тканин. З іншого боку, поглинання чужорідних патогенів і подальше знищення цих мікроорганізмів представляє захисну роль фагоцитозу. Аналіз фагоцитозу можна використовувати для ідентифікації рецепторів, залучених до розпізнавання та ковтання частинок, а також для з’ясування клітинних механізмів. Поглинання частинок фагоцитами може відбуватися неспецифічним шляхом або через специфічні рецептори [2, 3, 4].
