Складні та суперечливі реалії розвитку Української держави на сучасному етапі актуалізують необхідність переосмислення значної кількості питань, пов’язаних з суспільною (колективною) та індивідуальною правосвідомістю, що виступає специфічним способом духовного пізнання оточуючої соціальної дійсності. Важливою у цьому сенсі є, зокрема, проблематика, пов’язана з правильним визначенням основних чинників формування та розвитку правосвідомості, яка визначається, з-поміж іншого, накопиченим культурним та інтелектуальним потенціалом державно організованого народу, особливостями його етнічного складу тощо.
